Лимон

Для людей, які живуть у зоні помірного клімату, де є зима, лимони — ці “золотисті яблука”, що висять на деревці в квартирі, є справжньою далекою мрією про заморські краї, де завжди тепло й пахнуть казкові гаї вічнозелених дерев із плодами, на яких “закарбувався поцілунок самого сонця”.

Щоб мрія стала реальністю у вашому домі, й було задумано цей сайт. Другою спонукою для його створення стала відсутність інформації на книжкових полицях магазинів і бібліотек про таке чудове захоплення, як кімнатне садівництво.

Література на цю тему видавалася й раніше, але дуже малими накладами й, як правило, кожна нова книга повторювала старі видання з незначними доповненнями автора. При цьому не враховувалися нові можливості науки й виробництва, як вітчизняні, так і зарубіжні, бракувало відомостей про нові сорти гібридних лимонів, які виявилися найвитривалішими в умовах закритого ґрунту.

Окрім цього, останнім часом у багатьох людей з’явилося вільне время, яке можна використати для корисного й цікавого заняття. Відсутність же систематизованих знань про природу цитрусових породжує велику кількість помилок, які гублять на корені чудові починання.

На цьому сайті автор робить спробу заповнити деякі прогалини у вирішенні проблем кімнатного садівництва, пропонує найкращі сорти для умов помірного клімату, розповідає, як пристосувати міську квартиру чи приватний будинок для успішного вирощування лимонів.

Сайт створено на основі особистого, понад двадцятирічного досвіду вирощування субтропічних культур в умовах закритого ґрунту. У ньому узагальнено досвід і знання попередніх авторів багатьох книжок і любителів кімнатного садівництва.

Екскурс в історію

Вперше згадки про цитрусові з’явилися приблизно за 2000 років до нашої ери, причому про апельсин — раніше, ніж про лимон і мандарин. Цим рослинам і їхнім плодам приписували справді магічну силу, адже вишукані, чудові на смак і вигляд “золоті яблука”, здавалося, ввібрали в себе всю життєдайну силу сонця, приносячи велику користь здоров’ю людини. Мореплавці, вирушаючи в навколосвітні подорожі, запасалися цитрусовими й таким чином рятувалися від цинги. Відомо, що 300 років тому англієць Джеймс Кук наказував брати цитрусові на корабель і видавати їх матросам. Не знав цього португальський мореплавець Васко да Гама — і в 1497 році, під час відкриття морського шляху навколо Африки, сто його матросів загинули від цинги.

У давнину лимон називали цитроном. Ця назва збереглася й досі в деяких країнах Західної Європи, зокрема в Німеччині. Перші згадки про цитрон знаходимо в Теофраста (близько 300 років до н.е.), який писав, що цитрон використовували для боротьби з міллю. Найширше цитрусові почали культивувати в країнах Середземномор’я в середні віки внаслідок арабських завоювань. Апельсин, який був відомий у Китаї ще на початку нашої ери, з’явився в Європі лише на початку XV століття.

Оранжерейне (тепличне) вирощування цитрусових відоме в Європі з 1654 року, а в другій половині XVII століття з Голландії вперше були завезені дерева лимона та померанця до Москви, а згодом і в Україну (м. Умань).

З художньої літератури відомо, що наприкінці XVIII століття в поміщицьких маєтках було модно вирощувати на той час дивовижні плоди. Із теплиць лимонні та апельсинові дерева поступово перекочували на підвіконня простого люду, приносячи велику радість садівникам-любителям і їхнім родинам. Їх завезли також на Урал, особливо прославилися Павлово-Посадські демидівські заводи. В Україні, в Софіївці (м. Умань), вперше у 1796–1805 рр. збудували спеціальні теплиці для промислового вирощування ананасів, інжиру, апельсинів і лимонів. За часів Петра I у Санкт-Петербурзі були зведені теплиці графом Меншиковим загальною довжиною близько 5 км, які називалися оранжереями (від французького слова “оранж” — апельсин). У них вирощували екзотичні плоди тропіків і субтропіків.

Багатий досвід цитрусоводів закритого ґрунту дореволюційного часу практично безповоротно втрачено, хоча нещодавно вийшла книга Б.М. Головкіна “За бабусиними рецептами” (М., Агропромиздат, 1990), у якій описується справжнє високе мистецтво майже неписьменних людей, які вміли робити те, що нам не під силу. Так, наприклад, на панський стіл у ніч на Різдво ставили деревця вишень, яблунь, персиків, лимонів із достиглими плодами.

Після війни в Україні було зроблено спробу траншейного вирощування лимонів у радгоспах і колгоспах Вінницької, Київської, Чернігівської та Житомирської областей. На жаль, вона не отримала подальшого розвитку, оскільки не було відповідних сортів цитрусових: використовували новогрузинський сорт, який був високорослим і не давав товарної врожайності.

З 1960 року траншейна культура лимона широко поширилася в Узбекистані й Таджикистані, де й досі має промислове значення. Хоча наявні траншейні теплиці давно застаріли, завдяки хорошим сортам і сприятливим погодним умовам лимонні дерева дають у них непогані врожаї.

Останніми роками знову відродилася ідея промислового вирощування цитрусових в умовах закритого ґрунту. За основу було взято два сорти: Ювілейний і Ташкентський, як найурожайніші та тіньовитривалі. Обидва сорти були отримані в 60-х роках в Узбекистані Фахриддіновим і наразі там вирощуються в траншейних та ангарних теплицях.

В умовах середньої смуги ці лимони також показали себе з доброї сторони. Сьогодні вже існує мале підприємство «Цитрус», яке впроваджує цитрусові культури у промислове вирощування в Україні, але енергетична криза, що виникла останнім часом, загрожує знову надовго поховати гарну і прибуткову справу. Щоб якось урятувати ситуацію, автором цієї книги розроблено та впроваджено новий тип траншейних теплиць, про особливості яких ви дізнаєтесь з іншої книги.

Нині лимони вирощують у квартирах Москви та Києва; у м. Павлово Горьківської області цитрусові вирощують на підвіконні вже понад 200 років. Давно вирощують лимони в горщиковій культурі в середньоазійських країнах, де сувора коротка зима не дозволяє займатись цим у відкритому ґрунті. На батьківщині автора, в м. Погребище Вінницької обл., у директора Ржевуського хлібоприймального пункту Соборова Миколи Борисовича прямо в кабінеті й вдома на підвіконнях дозрівають лимони, апельсини та мандарини.

Автор багатьох популярних книг і статей про цитрусові в журналах і газетах, спецкор газети «Сільське життя» В.В. Дадикін створив міжнародний центр «Мініземлеробство» в Москві, де вирощують найкращі сорти кімнатних саджанців цитрусових. У м. Києві на заводі «Радикал» вирощують лимони прямо в цехах і на підвіконнях конструкторського бюро. Багато любителів-цитрусоводів авторові пощастило зустріти на заводах «Київприлад» та «Вимірювач».

Таким чином, цитрусові культури з ботанічних оранжерей і теплиць прямують у промислове виробництво та на підвіконня квартир багатьох любителів, у школи, дитячі садки, лікарні, щоб зробити наше життя красивішим, наші домівки — затишнішими й чистішими.