Наранхілла

Наранхілла — багаторічний напівкущ заввишки 1,5–2 м. Її батьківщина — країни Південної Америки: Еквадор, Колумбія, Коста-Рика та Панама. Також її називають «лало», «золотий плід Анд», «апельсини з Кіто», вирощується в культурі з давніх часів, латинська назва — «Solanum quitoense». Листя лопатеве, завдовжки до 40 см, вкрите фіолетовими зірчастими волосками. Плоди помаранчеві, округло-еліптичні, до 6 см у діаметрі, вкриті білими волосками, які легко знімаються.

Плоди, що мають аромат ананаса з полуницею, їдять у свіжому вигляді, з них роблять соки, а також використовують для приготування джему. Зберігатися плоди можуть до 12 днів. Вперше плоди були представлені Еквадором на всесвітній сільськогосподарській виставці в Нью-Йорку у 1939 році. За сприятливих умов рослина плодоносить протягом усього року.

Агротехніка нової культури має багато спільного з вирощуванням томата або перцю. Насіння у наранхілли небагато, їх схожість становить лише 20–50%. За температури +26–28 °С насіння проростає протягом двох тижнів. Насіння на розсаду висівають наприкінці лютого, ставлять на південне вікно. Догляд за розсадою такий самий, як за перцем.

Але краще вирощувати рослини, отримані вегетативно — шляхом укорінення пасинків. Вони зацвітають на два тижні раніше, ніж сіянці. До повного дозрівання плодів проходить 130–150 днів. Розсаду у плівкові теплиці висаджують у віці 90 днів, оскільки рослини вимогливі до тепла й світлолюбні. На одному квадратному метрі розміщують один саджанець. Стебла потрібно підв’язувати до кілочків, щоб вони не ламалися під вагою плодів. Для кращого зав’язування плодів під час цвітіння потрібно добре провітрювати теплицю, іноді трохи струшувати рослини — це сприяє кращому запиленню.

Із шкідників найбільш небезпечні попелиця та павутинний кліщ. Проти павутинного кліща дуже ефективний препарат «Неорон». У боротьбі з попелицею допоможуть препарати «Децис», «Арріво».

Наранхілла — рослина унікальна! У наших північних широтах можна отримати екзотичні плоди відмінного смаку та якості!