Фейхоа

Назву роду дано на честь бразильського ботаніка Сілва Фейхо. До нього входить 6 видів, що природно зростають у Південній Америці.

У культурі як у відкритому ґрунті субтропіків, так і в закритому ґрунті поширений лише один вид: фейхоа, або акка Фейхоа, або акка Селлова, з родини миртових.

Її батьківщиною можна вважати Уругвай, Парагвай, південну Бразилію або північну Аргентину.

Уперше введена в культуру відносно нещодавно. На європейському континенті відома у Франції з XIX ст. Нині культивується в багатьох субтропічних країнах, особливо у США та Середземномор’ї. У нашій країні фейхоа з’явилася в 1904 році, переважно вирощується в Азербайджані, менше — у Криму. Добре росте, цвіте й плодоносить у кімнатних умовах.

Фейхоа — невелике вічнозелене дерево (3–6 м заввишки) або кущ. Листки супротивні, овальні або округлі, цільнокраї, з тупою верхівкою, щільні, шкірясті, до 6 см завдовжки і до 4 см завширшки, зверху зелені, знизу — сріблясто-білі, опушені. Квітки діаметром 3–4 см, обох статей, поодинокі або зібрані по кілька в пазушні суцвіття, на довгих квітконіжках. Пелюсток чотири; вони овальні, відігнуті, м’ясисті, зовні білі, а всередині малиново-червоні. Пелюстки віночка солодкі, їстівні — улюблені ласощі дітей; обривання їх не впливає на зав’язування плодів. Іноді пелюстки спеціально збирають для виготовлення ароматних настоянок і лікерів. Тичинок багато, вони червоні, ефектно й далеко виступають за межі віночка.

Плід — яйцеподібна, грушоподібна або округла ягода з залишками чашечки на верхівці, вкрита сизим восковим нальотом, завдовжки 4–7 см і завширшки 3–5 см. За консистенцією плід нагадує аґрус, а за смаком і ароматом — ананас і суницю. Існують сорти самозапильні та перехреснозапильні; перші найбільш придатні для вирощування в кімнатах.

Розмноження: у кімнатній культурі фейхоа розмножують насінням, живцями та відводками. При розмноженні насінням рослини практично не зберігають сортових ознак батьків: відбувається розщеплення складної спадкової основи. І все ж саме насіннєве розмноження є найпоширенішим, оскільки живці практично не вкорінюються без спеціальної попередньої підготовки.

Насіння фейхоа дуже дрібне: в 1 кг міститься близько 650 тисяч. Схожість насіння зберігається протягом 1–2 років. Для отримання насіння беруть стиглі плоди найвищої якості, розрізають їх уздовж навпіл і ложкою виймають желеподібну масу разом із насінням, яку залишають для бродіння на 3–5 днів. Після завершення бродіння насіння промивають і відокремлюють на ситі, потім розкладають для сушіння при температурі 20 °C. За потреби до посіву насіння зберігають у сухому прохолодному місці за температури не вище 5 °C. Сівбу проводять ранньою весною — у січні-березні — у пласкі ємності: горщики, ящики або миски зі сумішшю дернової землі та піску (1:1). За температури 18–20 °C сходи з’являються через 20–30 днів. Ґрунт перед посівом слід добре зволожити й ущільнити. Насіння змішують із піском і висівають у борозенки глибиною 0,5 см на відстані 5–6 см одна від одної. Борозенки злегка присипають землею. Сходи з’являються швидше на світлі при щоденному обприскуванні поверхні ґрунту.

У цей же рік рослини пересаджують двічі. Першого разу — з підрізанням частини кореневої системи, коли сіянці матимуть 2–4 пари листків; вдруге — уже з ящиків у горщики (діаметром 9 см). Склад ґрунтової суміші (ч.): дернова земля — 1, перегній — 1, пісок — 1.

Агротехніка: протягом літа догляд полягає в рясному поливі, обприскуванні та підживленні. Оптимальна температура — 18–20 °C. У кімнатних умовах фейхоа росте компактним кущем, і зазвичай спеціального формування крони не потребує. Проте вперше сіянці висотою 25–30 см підрізають на третину довжини, а також бокові пагони, не допускаючи їх надмірного видовження.

Молоді рослини пересаджують двічі на рік, дорослі — щороку або раз на два роки. Ґрунтова суміш залишається такою ж, як зазначено вище. Дорослі рослини у діжках, які щороку цвітуть і плодоносять, пересаджують не частіше, ніж раз на 5 років.

Фейхоа починає плодоносити на 4–5-й рік. Квітки й плоди утворюються на пагонах поточного року. Рясне цвітіння забезпечується хорошим підживленням. Для цього беруть 3 г сульфату амонію, 3 г хлориду калію, 5 г суперфосфату на 1 л води. Перед використанням розчин розбавляють у 10 разів. Рекомендується поєднувати мінеральні підживлення з поливом гноївкою, яку готують зі стартової суміші, також розбавленої у 10 разів. Азотні та калійні добрива вносять навесні та на початку літа.

Якщо кімнатні рослини фейхоа цвітуть, але не плодоносять, необхідне додаткове перехресне запилення за допомогою пензлика. Для кращого запліднення рекомендується ввечері обприскувати квітки чистою водою.

Під час розмноження живцями їх нарізають завдовжки 8–10 см із верхньої або середньої частини напівздерев’янілих пагонів у листопаді–грудні. Укорінення можливе лише після обробки живців фізіологічно активною речовиною – гетероауксином.

Узимку рослини утримують за температури 10–12 °C і помірного зволоження.

Плоди фейхоа містять 5–14 % цукрів, 1,5–3,5 % кислот, близько 50 мг % вітаміну С і вітамін Р, а також можуть накопичувати до 0,6 мг % водорозчинних сполук йоду.

Плоди вживають свіжими, з них варять варення, готують компоти, желе, лікери, настоянки. У лікувальних цілях плоди застосовують для профілактики та на ранніх стадіях захворювання щитоподібної залози. Корисне споживання плодів при атеросклерозі та для його запобігання.