Кава

Кавове дерево (Coffea arabica)

належить до роду Coffea, родини маренових (Rubiaceae), що об’єднує вічнозелені дерева або кущі. У природних умовах досягає висоти до 5 м і має пониклі, горизонтально розташовані гілки. Листя просте, видовжено-овальне, цілокрає з супротивним розташуванням. У нижній частині листкова пластина звужується, у верхній — спостерігається характерне язикоподібне закінчення. Листкова пластина здебільшого блискуча, шкіряста, з ознаками хвилястості. Довжина листа в різних видів сильно варіюється (від 8 до 15 см), ширина — від 3 до 8 см. У пазусі кожного листка приросту минулого року знаходиться від 2 до 15 квіток, зібраних у вкорочені пучки. Квітки зазвичай білі, запашні. Їхній аромат нагадує запах жасмину. Трапляються екземпляри з блідо-кремовими пелюстками. Як показали спостереження, зміна кольору значною мірою залежить від освітлення рослини та розташування квітів у кроні. Плід — видовжено-овальна ягода розміром від 1 до 2 см. Як же поводиться ця екзотична рослина в умовах наших квартир? Спробуймо простежити весь цикл її розвитку. Слід зазначити, що кавове дерево дедалі частіше зустрічається в колекціях любителів кімнатного декоративного садівництва. Воно добре пристосовується до домашніх умов вирощування. У порівнянні з іншими плодовими культурами, як-от цитрусовими, кавове дерево чудово переносить сухе кімнатне повітря, майже не хворіє і менш уражується шкідниками, що паразитують на багатьох культурах. Популярність цього представника тропічної флори зростає, але брак знань про нього стримує його поширення серед аматорів.

У практиці кімнатного декоративного садівництва насамперед слід засвоїти основні методи розмноження кавового дерева. На своїй маленькій плантації аматор може використовувати два способи розмноження — насіннєвий і вегетативний. Також є перспектива розмноження щепленням. (Докладно про пророщування кавових зерен йшлося в «Домашньому квітникарстві» №11-12/2000 р. у статті Я. Салгуса «Холодні тропіки»).

Живцювання.

Метод живцювання для розмноження кавового дерева в домашніх умовах почали застосовувати відносно недавно. Зазвичай використовують насіннєвий спосіб, хоча у рослин, отриманих шляхом живцювання, є свої переваги. Рослини зацвітають уже в процесі вкорінення, повністю зберігаючи властивості материнської рослини. Щоправда, при насіннєвому розмноженні рослини не потребують формування крони, як при живцюванні. Для живцювання беруть гілочку із середньої частини крони плодоносної рослини. Живець обирають із двома парами листків. Найкраще різати живці з гілок минулорічного приросту, оскільки саме на них закладаються бруньки, а це сприяє швидшому вступу у фазу плодоношення майбутніх саджанців. Живець зрізають, відступивши від нижньої пари листків на 2,5–3 см. Для кращого утворення коренів на нижній частині живця швейною голкою роблять поздовжні подряпини. Перед висадкою живці витримують у розчині гетероауксину протягом 3–5 годин (1/4 таблетки на 1,5 л води). Стимулятор сприяє кращому вкоріненню. Повністю занурювати живець у розчин не слід — це може викликати негативну реакцію. Занурюють лише нижній кінець живця (на 0,5–1 см). При живцюванні добре застосовувати стимуляцію індолілмасляною кислотою: 25 мг препарату розчиняють у 0,5 л теплої води. При такій концентрації живці витримують у стимуляторі 16 годин, після чого висаджують.

Ґрунт для живцювання може бути різним. Важливо дотримуватись двох основних вимог до його структури: суміш повинна добре утримувати вологу і бути повітропроникною, оскільки необхідний постійний приплив повітря до місць утворення коренів. Найкращі результати, як показує досвід, дає суміш перліту (будівельного матеріалу) та торфу (1:1), де торф утримує вологу. Найкраще використовувати болотний торф зі сфагнового моху, який перед приготуванням суміші слід просіяти через дрібне сито. Для покращення повітряного режиму при вкоріненні додають перліт (спінений перлітовий пісок). Він має абсолютно нейтральне середовище, тому не потребує попередньої дезінфекції. Перед посадкою живців обидва компоненти ретельно перемішують, після чого засипають суміш у посудину для вкорінення. Сильно ущільнювати суміш не потрібно. Підготовленим водним розчином марганцівки (блідо-рожевого кольору) добре зволожують субстрат — це дезінфікує торф і водночас стимулює приживлення живців.

При посадці дотримуються певних правил: якщо висаджують кілька живців поруч, їхні листки не повинні перекривати один одного.

Живці висаджують строго вертикально на глибину 2–2,5 см. Підготовлений живець беруть двома пальцями й акуратно вводять у субстрат так, щоб черешки двох нижніх листків були занурені в ґрунт. Відзначено, що саме в місці з'єднання листка з гілкою у кавового дерева часто утворюються корені. Тому при такому способі посадки вкорінення відбувається майже на 100%.

Після посадки живців для кращої фіксації в субстраті його ще раз зволожують розчином марганцівки. Обов'язкова умова для вкорінення — волога атмосфера навколо надземної частини живців. Її створюють, накриваючи посудину поліетиленовим пакетом. Але щільно закривати не слід — повинен бути невеликий доступ повітря. Для цього у пакеті роблять невеликий отвір, через який періодично обприскують живці, повністю зволожуючи листові пластини. Посаджені живці ставлять у місце з розсіяним світлом. Прямих сонячних променів варто уникати. Температуру субстрату підтримують у межах +25…27 °С. Чим вища температура субстрату, тим швидше вкорінюються живці. Наприклад, при температурі +21…23 °С живці укорінювались з 23 лютого по 10 квітня, а при +25 °С — з 1 квітня по 5 травня. Однак температура вище +32 °С вже негативно впливає на утворення коренів.

Першою ознакою вкорінення живця є пробудження верхньої ростової бруньки. Але, помітивши це, не поспішайте пересаджувати рослину. Зачекайте, доки з’явиться нова пара листків. Тоді, викопавши вкорінені живці, ви побачите сформовану кореневу систему. Вона може бути мичкувата або подовжена з 2–3 стрижневими коренями.

Прилиплі до коренів дрібні частинки торфу та перліту бажано злегка обтрусити, але не змивати їх водою, інакше саджанець довго хворітиме перед тим, як знову рушить у ріст. Ґрунтову суміш для висадки укорінених живців готують у такій пропорції: дернова земля, торф і річковий пісок — у співвідношенні 4:2:1. Можна додати трохи деревної золи. Для посадки беруть горщик з верхнім діаметром 12 см. На дно кладуть черепок опуклою стороною вгору і насипають дренаж із крупного піску шаром 1 см. Після пересадки саджанець рясно поливають, щоб частинки ґрунту щільно облягали молоді корінці і в земляному комі не залишалось повітряних порожнин. Щойно пересаджені рослини встановлюють на підвіконні так, щоб уникнути попадання прямих сонячних променів. Через тиждень їх можна ставити на постійне місце. Іноді живці одразу зацвітають. Видаляти бутони з остраху виснажити рослину не потрібно — навіть на невеликих саджанцях можна отримати повноцінні плоди. Це не заважає подальшому росту і розвитку кавового дерева.

Щеплення.

Сіянці кавового дерева починають плодоносити на 3–4-й рік, а екземпляри, вирощені методом живцювання, зацвітають буквально ще на стадії вкорінення. Плоди (ягоди) у них значно більші, їх кількість перевищує врожайність сіянців, а різниця в якості зерна (кавових бобів) незначна.

У сіянців можна прискорити вступ у період плодоношення за допомогою щеплення. Його на кавовому дереві виконують приблизно так само, як і у цитрусових культурах у домашніх умовах. Братися за цю процедуру слід у теплу пору року. Температура ґрунту, в якому росте сіянець (підщепа), у період зрощення не повинна опускатися нижче +20 °С. Оскільки якість підщепи значною мірою визначає успішність щеплення, обирають здорову рослину з добрим приростом попереднього року, товщиною стовбура 5–6 мм. Вік такого сіянця за належного догляду — 1–1,5 року.

Як прищепу використовують гілочку плодоносної рослини з однією парою листків. При цьому бажано, щоб листки були не молодими, а повністю визрілими. Найкраще робити щеплення методом «в приклад». Метод окурування тут не підходить через те, що кора у кавового дерева пухка, волокниста.

Починають із обрізки сіянця, залишаючи пеньок висотою 5–7 см. Потім у верхній частині пенька роблять вертикальний надріз (1,5–2 см). Лезо ножа повинно захопити кору, камбіальний шар і трохи деревини. У живця, підготовленого для щеплення, обрізають листову пластинку на 1/3 довжини. На нижній частині живця роблять косий поздовжній зріз «на язичок».

Бажано, щоб ширина й довжина зрізів на підщепі та прищепі збігалися. Якщо досягти цього важко, то при поєднанні зрізів один з одним слід уважно стежити, щоб хоча б з одного боку збігалися камбіальні шари. Далі місце щеплення щільно обмотують, уникаючи зміщення прищепи. Для обв’язки підходить звичайна ізоляційна стрічка. Після того як місце щеплення надійно закріплено, відкриту верхівку пенька підщепи замазують садовим варом. Для підтримання стабільної температури та вологості щеплення накривають скляною банкою або поліетиленовим пакетом.

Необхідно постійно слідкувати, щоб температура під укриттям, де знаходиться щеплення, не опускалась нижче +20–22 °С. Інакше при нижчій температурі щеплення не приживеться. Надійною ознакою зрощення прищепи з підщепою є проростання верхньої бруньки росту прищепи. Якщо дотримано всіх правил і температура ґрунту підтримується на рівні +25 °С, зрощення відбувається за 26 днів. Укриття можна знімати після початку росту прищепленого живця. Робити це краще поступово, щодня збільшуючи час перебування саджанця без укриття. У процесі зрощення видаляють «вовчки», які з’являються з нижньої частини підщепи. Їх краще вирізати гострим ножем. Не слід поспішати зі зняттям обв’язки, оскільки у кавового дерева до надійного зрощення тканин минає чимало часу. Через 1,5–2 місяці з дня приживлення щеплення обв’язку можна зняти. Прищеплені екземпляри зацвітають уже через 7–8 місяців.

Щеплення саджанців кавового дерева — перспективний метод розмноження. Цікаво, що кавове дерево можна прищеплювати на інші рослини родини маренових, наприклад, хінне дерево (Cinchona), гарденію (Gardenia).

Завершуючи розмову про розмноження кавового дерева в домашніх умовах, хочеться додати, що практика аматорського садівництва довела: у нашій країні можливо вирощувати товарну каву в тепличній культурі.

Формування крони.

Любитель-садівник, який вирощує сіянець кавового дерева, може особливо не турбуватися про спеціальне формування крони. На другому році життя у рослини прокидаються бокові пазушні бруньки, починають рости перші скелетні гілки. Далі продовжується ріст основного провідника або, як кажуть садівники, лідера. Через два-три міжвузля з’являються гілки другого ярусу. Із розвитком сіянця збільшується кількість наступних ярусів.

За своєю будовою крона кавового дерева нагадує ялину: на прямому вертикальному стовбурі розміщені горизонтальні гілки. При утворенні довгих бокових гілок їх слід трохи вкорочувати — тоді на гілці з’являться бокові пагони. Вони сприяють формуванню більш декоративної крони, але дещо знижують врожайність. Причина в тому, що найбільша кількість бутонів закладається саме на довгих гілках, що відходять від основного стовбура. Короткі гілочки, які утворюються після обрізки, загущують крону, що стримує появу квіткових пучків на основних гілках. На плантаціях у регіонах масового вирощування кави дерева не обрізають: чим довша гілка, тим більше на ній зав’язей. Тому декоративна форма крони нікого не цікавить — кавові дерева на плантаціях особливою привабливістю не вирізняються. Інша справа, коли таке дерево росте в кімнаті, постійно на виду. Звісно, хочеться, щоб воно тішило око. Отже, без формування крони не обійтись — достатньо лише прищипувати основні гілки.

За бажанням із сіянця можна сформувати плакучу, широку крону з різною висотою штамба. Роблять це так: на висоті 15–20 см рослину обрізають, залишаючи лише сім’ядольні листки.

Через 15–25 днів після такої обрізки пробуджуються сплячі пазушні бруньки, розташовані біля основи сім’ядольних листків. Як правило, з кожної бруньки утворюється по одному пагону. Якщо потрібно збільшити висоту штамба, обрізку проводять на бажаному рівні — безпосередньо над листками з пазушними бруньками. Незабаром починають рівномірно рости два пагони у протилежні боки.

Формування крони у саджанця кавового дерева, вирощеного методом живцювання, має свої особливості. Рослини, вирощені з живців, зазвичай розвиваються у вигляді куща сферично-овальної форми. Штамб у них низький, але його слід намагатися сформувати якомога вищим (30–40 см). Помітивши, що верхній пагін живця має тенденцію нахилятися вбік, його підв’язують до опори. Це дозволяє сформувати в цієї рослини добрий штамб протягом 2–3 років. Щойно висота здерев’янілого штамба досягне 40–50 см, опору знімають. На цьому формування крони у живцьованих рослин завершується. Завдяки розлогій, добре облистненій кроні, кавове дерево виглядає дуже ошатно. Щоправда, воно займає чимало місця (ширина крони у п’ятирічного дерева, вирощеного з живця, досягає 1,5 м).

Кавові дерева, які втратили декоративність у домашніх умовах, можна омолодити. Найчастіше це потрібно робити у рослин, вирощених із живців, віком 8–10 років. До цього часу вони втрачають привабливість, а гілки виснажуються внаслідок багаторазового плодоношення. Але дереву можна допомогти: зрізати всю крону, залишивши пеньок зі сплячими бруньками, яких, зазвичай, чимало. Після обрізки штамба зріз слід відразу ж замазати садовим варом. Бажано одночасно пересадити рослину у свіжий ґрунт. Через 5–10 днів бруньки прокидаються, і починається активний ріст пагонів. Із них залишають лише 5–7 найсильніших, решту видаляють. Уже наступного року можна отримати рясний урожай. Проте, на жаль, значно подовжити життя самої рослини не вдається. Найкраще тримати в домі два дерева з різницею у віці 5–6 років — тоді в колекції завжди буде повноцінне, декоративне й плодоносне кавове дерево.

Полив і обприскування.

До якості поливної води кавове дерево доволі вибагливе. В ідеалі для поливу краще використовувати воду з природних водойм, підігріту до температури на 3–5 °С вище кімнатної. Проте така можливість є далеко не в кожного. За звичайних умов для поливу беруть водопровідну воду після попередньої підготовки. Її або кип’ятять, або залишають у відкритому посуді щонайменше на три доби. На відміну від багатьох інших плодових культур, які вирощуються в житлових приміщеннях, кавове дерево «любить» часткове підсушування земляного кома навіть у період активної вегетації. Здавалося б, усе має бути навпаки, адже батьківщина культури — вологі тропіки. Але такий «каприз» доводиться виконувати. Небезпека пересушування кореневої системи та загибелі рослини не є великою. Коренева система має мичкувату будову з великою кількістю кореневих волосків. Щоб «засушити» таку рослину, її потрібно тримати без поливу декілька днів. Однак до цього доводити не слід.

Завдяки добре розвиненій кореневій системі, яка рівномірно заповнює весь наданий об’єм ґрунту, кавове дерево добре переносить часткове підсушування земляного кома. У цей час коренева система отримує значний притік кисню, що позитивно впливає на подальший розвиток усієї рослини. Особливо уважно слід ставитися до поливу взимку. Як правило, температура ґрунту в горщиках на підвіконні значно знижується, і частий полив не потрібен — його можна обмежити до одного разу на тиждень. За зниження температури до +15 °С полив узагалі припиняють.

Потрібно пам’ятати, що для поливу в холодну пору року слід використовувати воду, температура якої на 2–3 °С вища за кімнатну. Воду, що накопичується в піддоні після поливу, необхідно одразу зливати. Наступного дня після поливу верхній шар ґрунту ретельно розпушують.

Улітку, коли потреба в поливі виникає щодня, ґрунт у горщику можна замульчувати добре перепрілого гноєм. Це сприятиме кращому збереженню вологи в землі та зменшенню частоти поливів.

У період активного росту дерева ввечері корисно обприскувати всю крону водою. Завдяки цьому рослина має більш декоративний вигляд, краще розвиваються бутони. Проте обприскувати в період цвітіння не слід — це може спричинити передчасне в’янення пелюсток.

Через часте обприскування на листках швидко накопичується пил, тому один раз на тиждень всю крону рослини обережно промивають під душем. Гігієна рослини — запорука майбутнього врожаю.

Світловий режим.

Хороший стан кавового дерева при вирощуванні в домашніх умовах значною мірою залежить від світлового режиму. Помічено, що культура кави краще розвивається при розміщенні на південних, південно-східних, південно-західних вікнах. Північна сторона непридатна для утримання цього тропічного гостя, хоча і при такому розташуванні рослина може рости. Щоправда, всі життєві процеси в неї сильно сповільнені, і досягти цвітіння досить важко. Як не дивно, кавове дерево на своїй батьківщині не любить прямих променів тропічного сонця. На деяких плантаціях навколо кожного дерева навіть висаджують так звані затінювальні рослини. У наших умовах на підвіконнях кавовій культурі палкі сонячні промені не загрожують, але надмірне освітлення частково затримує ріст молодих саджанців. Тому екземпляри віком до 2 років слід тримати в умовах розсіяного світла. Сонячні промені сприяють закладанню повноцінних суцвіть. Щойно на рослині з’являються зачатки бутонів, її розміщують на найбільш освітленій ділянці підвіконня. Після утворення зав’язі рослину повертають на попереднє місце.

При вирощуванні кавового дерева в квартирі на вікнах у нього формується однобічна крона. Такий недолік властивий практично всім культурам, що вирощуються на підвіконні. Це цілком зрозуміло: причина — однобічне освітлення. Деякі любителі намагаються поступово повертати рослину, щоб досягти рівномірного освітлення всієї крони. З кавовим деревом цього робити не можна — це негативно позначається на врожайності.

Пересадка. Склад ґрунту.

Молоді саджанці пересаджують щороку. Помічено, що як тільки рослина вступає в період плодоношення, пересадку можна проводити з інтервалом у 3–5 років. Саджанці, які ще не почали плодоносити, краще пересаджувати навесні (березень—квітень). Рослини, що активно плодоносять, перевалюють у більший об’єм одразу після збирання врожаю. Зволікати не варто, оскільки вже через 1–1,5 місяця починається нова хвиля цвітіння. Кавове дерево прекрасно переносить пересадку. Техніка пересадки проста і багато в чому схожа з доглядом за іншими культурами. До пересадки приступають, переконавшись, що коренева система повністю заповнила об’єм посудини. При цьому розміри нового горщика повинні перевищувати попередній максимум на 5 см у кожному вимірі. Щоправда, на відміну від, скажімо, цитрусових культур, кавове дерево можна пересаджувати і в більші об’єми. У такому разі воно теж нормально росте, але рясне цвітіння та плодоношення зменшуються. Надто великий горщик для кімнатного утримання також недоречний, адже рослина, що почуватиметься в ньому вільно, зрештою перетвориться на велике дерево.

Перед початком пересадки на дно нового горщика укладають дренаж — черепки, биту цеглу або просто крупнозернистий річковий пісок. Для кавової культури якість дренажу не має великого значення, але його наявність обов’язкова. Поверх дренажу вносять шар (2–3 см) свіжого гною. У подальшому, коли земля в горщику виснажується, цей запас слугуватиме додатковим живленням. Це особливо важливо при вирощуванні в діжках, коли рослина роками росте в одній ємності. Шар гною прикривають підготовленою свіжою ґрунтовою сумішшю, щоб уникнути опіку коріння пересадженої рослини. Ґрунт вирівнюють у горизонтальній площині. Перед посадкою слід уважно оглянути кореневу систему: видалити підсохлі та підгнилі корінці, розправити коріння в нижній частині земляного кома.

При посадці не слід заглиблювати кореневу шийку: це може уповільнити ріст або навіть призвести до загибелі рослини. Краще, щоб коренева шийка виступала над рівнем ґрунту на 5–7 мм. Це не зашкодить рослині, тим більше, що під час поливів вона зазвичай сама заглиблюється. Якщо кавове дерево посаджене занадто високо й оголилася частина верхніх коренів — не біда. Обнажені корені потрібно замульчувати вивітреним торфом або перепрілим гноєм. Щойно рослину встановлено на потрібній висоті, починають засипати порожнини між стінками горщика й земляним комом. Свіжу ґрунтову суміш насипають рівномірно, поступово обтискаючи нею старий ком. Після посадки ґрунт потрібно добре пролити. Краще використовувати відстояну протягом доби воду, підігріту до 30–32 °С. Воду, що витекла у піддон, зберігають для наступного поливу. Після поливу, коли земля трохи осяде, в утворене заглиблення досипають ґрунт такого ж складу. Через 1–2 дні всю поверхню ґрунту в горщику ретельно розпушують.

До складу ґрунту кавове дерево не вибагливе, але потребує слабокислої реакції ґрунтового середовища (рН 5—5,5). Багаторічний досвід підказав найкращий склад ґрунту для культури кавового дерева в кімнатних умовах залежно від віку. Ось він:

Для молодих саджанців від 1 до 4 років

Суміш № 1: дернова земля, листкова земля, річковий пісок (1:2:1).

Суміш № 2: дернова земля, верховий торф, річковий пісок (4:2:1).

Для дорослих рослин від 5 до 10 років

Суміш № 1: дернова земля, перегній, листкова земля, річковий пісок, верховий торф (2:2:1:1:0,5).

Суміш № 2: дернова земля, перегній, листкова земля, озерний пісок, річковий пісок (2:1:2:1:0,5). Такий самий склад ґрунту підходить і для рослин віком понад 10 років.

Підживлення.

При вирощуванні кавового дерева в домашніх умовах протягом усього життя рослини періодично вносять у ґрунт поживні речовини. Основний елемент, у якому культура має потребу, — азот. Найкраще його джерело — гній, який можна вважати універсальним добривом для кавового дерева. У кавового дерева немає чітко вираженого періоду спокою, тому, щоб воно цілий рік росло, цвіло й плодоносило, його потрібно регулярно підживлювати кожні 10 днів — скажімо, 1-го, 10-го та 20-го числа кожного місяця.

Для підживлення переброджену гнойову рідину розводять у пропорції 1:15. При такому режимі внесення гною й концентрації у кавового дерева не виникатиме азотного голодування. Одночасно вдається компенсувати нестачу інших елементів. Восени та взимку, коли ріст рослини сповільнюється через зниження освітленості та температури ґрунту, підживлення скорочують до одного разу на 15–20 днів. Щоб краще контролювати стан кавового дерева, садівнику варто навчитися визначати за зовнішнім виглядом нестачу основних поживних елементів. При азотному голодуванні рослина виглядає млявою, новий приріст невеликий, листові пластинки зменшені. Розвиток відбувається повільно, а нижнє листя жовтіє. При нестачі азоту різко знижується кількість і якість урожаю. Виправити ситуацію можна внесенням розчину гнойової рідини.

Нестача фосфору зазвичай призводить до затягування строків дозрівання плодів. Плоди деформуються, іноді опадають ще недозрілими. Листя скручується. У разі виявлення фосфорного голодування слід внести суперфосфат (7 г на 1 л води). Гранули добрива висипають в окрему ємність із відстояною водою та підігрівають до +50 °С. Можна навіть довести до кипіння, після чого остудити й використовувати за призначенням.

Калійне голодування найшкідливіше для кавового дерева. Бутони в’януть на початковій стадії розвитку, що прямо впливає на врожайність. Краї нових листків деформуються, може з’явитися побуріння — так званий крайовий некроз листкової пластинки. Добре калійне добриво — витяжка з золи. Столову ложку золотої золи (солом’яної) розмішують в 1 л води (+25–30 °С) і настоюють протягом доби. Потім розчин розводять відстояною водою кімнатної температури у пропорції 1:1. Зольна витяжка — ефективне калійне добриво.

При правильному догляді спеціально вносити в ґрунт мікроелементи не потрібно — вони потрапляють туди разом з іншими добривами. А от позакореневі підживлення є бажаними. Попри основне внесення поживних речовин у ґрунт, один раз на два місяці рекомендується проводити обприскування. Найкраще позакореневе підживлення — обприскування крони розчином сечовини (1 г на 1 л води), що забезпечує рослину азотом. Також корисно повністю зволожити крону розчином марганцевокислого калію (рожевого кольору). Від такої обробки краще визрівають молоді пагони та формуються квіткові бруньки.

Хвороби та шкідники.

Кавове дерево в кімнатних умовах уражується хворобами та шкідниками значно рідше, ніж інші плодові культури. Найчастіше неблагополучний стан проявляється у вигляді так званого некрозу листя. У хворих рослин краї листкових пластинок набувають буро-жовтого кольору з утворенням мертвих плям. Причина ураження — не віруси чи комахи, а помилки садівника, зокрема порушення агротехніки догляду за культурою.