Знання біологічних особливостей лимонів допоможе вам, дорогий читачу, правильно вирощувати ці деревця в квартирі або в приватному будинку, не допускати помилок в агротехніці.
Лимони — один із видів великого роду цитрусових, що належать до ботанічної родини рутових і підродини помаранцевих. Усі цитрусові сформувалися в умовах субтропічного клімату, за постійної наявності тепла й вологи, де день дорівнює ночі, практично відсутня зима і температура рідко опускається нижче 0°С. Живуть лимонні дерева на плантаціях близько 60 років, а в квартирах і теплицях — трохи менше.
Це вічнозелені дерева, адже вони скидають листя не щороку одночасно, а поступово — протягом одного-двох років, у міру їхнього старіння. Упродовж року лимонні деревця ростуть хвилями — три або чотири рази випускають нові пагони. Буває й так, що молодий приріст ще не визрів, а вже починається новий.
У різних сортів лимонів листя може бути однаковим за формою або різним — з прилистками й без них. За зовнішнім виглядом листя не завжди можна відрізнити, де лимон, а де інші цитрусові. Є одна особливість, притаманна справжньому лимону — він не має прилистків. Лимони, які мають прилистки, є гібридними. До них належать сорти: Мейєра, Ташкентський, Ювілейний, Пондероза. Походження гібридів не завжди точно відоме, хоча часто вони створюються цілеспрямовано селекціонерами. У листках усіх цитрусових завжди містяться ефірні олії, які надають їм характерного запаху при пошкодженні. Лимонне листя пахне саме лимоном, що й дозволяє відрізнити ці рослини від інших видів.
Коренева система лимонів не має тонких волосків для всмоктування вологи та поживних речовин, але природа і тут подбала: на кінчиках гладких, відносно товстих корінців поселяється грибок, який називається мікоризою. Він виконує роль передавальної ланки між ґрунтом і рослиною. Мікориза гине при тривалій відсутності вологи, слабкій повітропроникності земляного кома, а також за температури вище +50°С і нижче -7°С.
Квітки у більшості сортів лимона білі, але бувають і червонувато-бузкові, особливо під час цвітіння восени або ранньою весною. Ростуть вони цілими китицями в пазухах старого листя і на кінцях старих і нових пагонів, але трапляються й поодинокі квітки. До речі, схильність лимона утворювати квіткові китиці на кінцях нових пагонів свідчить про гібридне походження лимона. Квіткові бруньки формуються протягом усього року, але найбільше — навесні. Бутони після появи розвиваються майже місяць, а потім розпускаються. Цвітіння триває кілька днів. Квітки мають ніжний аромат, який нагадує запах квітучої білої акації або жасмину. Сприятлива температура для бутонізації та цвітіння — +16…18°С, за вологості повітря не менше 60%.
Якщо температура значно підвищується або знижується, з'являється багато пустоцвітів, у яких немає приймочки (пестика), або вона слабо розвинена. За зниження вологості сильно опадають бутони та квітки. При різкому зниженні температури нижче +10°С мікориза припиняє свою роботу, і бутони, а також квітки часто опадають, або ж на розвиток квітки витрачається надто багато поживних речовин зі старого листя, що призводить до його опадання.
Цей випадок не слід плутати з помірним опаданням квіток і зав’язі, що є нормальним явищем і трапляється двічі: перший раз — безпосередньо після опадання пелюсток, а потім — після досягнення плодами розміру лісового горіха.
Плід лимона — багатогніздова ягода зі світло-жовтим, червонуватим або зеленуватим околоплодником. Шкірка буває оранжева, яскраво-жовта і містить залози з ефірними оліями, що надають лимону характерного аромату. Лимони гібридного походження можуть не мати притаманного справжньому лимону запаху, а смакові якості також відрізняються, хоча не дуже яскраво. Плоди лимона можуть важити від 50–70 грамів до кількох кілограмів, зростати на гілках поодиноко або навіть китицями до десяти й більше штук. Форма плодів — найрізноманітніша. Наразі виведені навіть лимони кубічної форми, що дуже зручно для транспортування у віддалені регіони. Ріст і дозрівання плода лимона триває від шести до дев’яти місяців, а сорт Люнарія дозріває до дев’ятнадцяти місяців — залежно від місця та умов вирощування.
Плоди лимона мають ще одну цікаву особливість: вони можуть висіти на деревці до трьох років, навесні знову зеленіти й потім до осені жовтіти, дозріваючи повторно. При цьому шкірка плода потовщується, а м’якоть втрачає свої вітамінні й смакові властивості. Для нормального розвитку лимону необхідне інтенсивне, але розсіяне освітлення, відсутність різких перепадів температур, вологість не менше 60% повної вологоємності — як ґрунту, так і повітря.
Біологічна особливість усіх цитрусових полягає ще й у тому, що вони накопичують поживні речовини в старому листі, а потім передають їх новому приросту гілок, росту та дозріванню самих плодів, тоді як усі листопадні рослини не мають такої здатності. Листя лимона живе від одного до трьох років.
Лимонні дерева виростають не дуже великими, але досить потужними рослинами — висота крони досягає 5–7 м, і приблизно такий самий її діаметр. Їхні гілки ростуть не одночасно, а бувають одно-, дво- або триростові протягом одного року. Цвітіння й плодоношення також не відбувається одночасно, а розтягнене впродовж усього року — це називається ремонтантністю, яка може бути більш або менш вираженою залежно від сорту.
Формувати крону обов’язково потрібно пінцируванням (прищипуванням над четвертим молодим листком), а іноді й обрізуванням, оскільки старі гілки часто дають лише пагони подовження, а не розгалужуються, хоча кореневласні лимони часто формують крону самостійно. Проте для досягнення високих урожаїв в умовах закритого ґрунту формування крони — невід’ємна частина правильної агротехніки.
Усі частини деревця цитрусових виділяють леткі речовини — фітонциди, які благотворно впливають на організм людини, підвищують працездатність і знищують хвороботворні бактерії, стерилізуючи навколишнє повітря.
Листя лимонів дуже інтенсивно випаровує вологу завдяки великій кількості продихів, які при розгляданні листка на світлі видно у вигляді світлих точок.
У тканинах рослини та її плодах міститься понад п’ятдесят різних хімічних елементів. Про це слід пам’ятати, якщо ми хочемо виростити красиве та плодоносне деревце — землю потрібно збагачувати поживними речовинами. Також важливо знати, що лимони — найтеплолюбніші серед цитрусових — повністю гинуть при температурі нижче -7°С, а при температурі нижче 0°С сильно ушкоджуються, що не сприяє їх доброму росту й плодоношенню в майбутньому. Водночас зниження температури повітря до +6...10°С узимку хоча б на два місяці є дуже бажаним, адже в цей період освітленість дуже слабка. За таких низьких позитивних температур ріст лимона практично зупиняється, і його потреба в поживних речовинах та світлі різко знижується. При температурі +1...6°С усі цитрусові перебувають у стані повного спокою і можуть знаходитися в повному затіненні до чотирьох місяців без шкоди для листя. Цю біологічну особливість ми повинні добре пам’ятати, щоб успішно вирощувати лимони в умовах помірного клімату з мінімальними витратами енергії на обігрів закритих приміщень.
Зрозуміло, що всі перелічені вище біологічні особливості лимонів практично неможливо повністю врахувати при вирощуванні в кімнатних умовах, однак прагнути до цього необхідно. Також слід пам’ятати, що обраний вами сорт повинен бути максимально пристосований до умов, у яких він буде рости.