Папая

За формою та смаковими якостями плоди динного дерева дуже нагадують диню.

Усередині плода містяться дрібні чорні насінини. Кожне насіння оточене желеподібною прозорою оболонкою, яка після висихання утворює своєрідний пергаментоподібний мішечок. Шар їстівної м’якоті (околопліддя) розташований під зовнішньою шкіркою й досягає товщини 5 см. Плоди соковиті, ароматні, містять 10—12 % цукрів. У зелених плодах папаї у значній кількості містяться аскорбінова кислота та каротин.

За поживністю плоди динного дерева не відзначаються високою калорійністю, проте мають цінну особливість — після їх вживання з’являється відчуття ситості.

Плоди динного дерева споживають у свіжому вигляді, вони також придатні для переробки. Із стиглих плодів готують джеми, а з недозрілих разом із овочами — салати, в яких смак зелених плодів нагадує кабачки.

Широко використовують їх також для приготування різноманітних страв і напоїв. Плоди папаї є цінним продуктом для відгодівлі свиней.

У листках, стеблах і особливо в зелених плодах папаї міститься молочний сік (latex), що містить фермент папаїн, який за дією подібний до пепсину. Він сприяє перетравленню білка, а також широко використовується у технологічних процесах багатьох галузей промисловості.

Листя папаї має дуже цінну властивість, якою часто користується місцеве населення. Старе жорстке м’ясо (свіже або приготовлене), загорнуте в листя папаї, через деякий час стає м’яким і пухким, подібно до телятини.

Дослідження показали, що молочний сік динного дерева містить протеолітичні ферменти папаїн I і папаїн II (папайотин), яблучну кислоту, жирну олію, смоли й незначну кількість алкалоїду карпаїну. Листя містить алкалоїд карпаїн (C₁₄H₁₂O₂N) до 25 %.

Папаїн широко використовують у пивоварному виробництві для освітлення пива, у шкіряній промисловості при дубленні шкіри, під час виготовлення мила та в парфумерній справі, для надання молодому вину смаку витриманого, а також для ароматизації сиру. Туземні племена Мексики використовують листя папаї замість мила під час прання білизни.

Папая має цілющі властивості. Допомагає при лікуванні гастритів, у коренях міститься речовина, що тонізує нервову систему. У косметиці папаїн застосовують для стимуляції росту волосся. Плоди відновлюють сили ослаблених хворобою людей.

Папаїн користується великим попитом на міжнародних ринках. Його виробництвом спеціалізуються окремі країни, для чого закладають спеціальні плантації. З острова Цейлон, наприклад, щороку експортується близько 50 тис. кг ензиму папаїну.

Залежно від сорту та умов вирощування, плоди динного дерева характеризуються таким хімічним складом, %: води — 85—88, сухих речовин — від 11,7 до 14,4, з них цукри — 8—12, білки — 0,4—0,7, кислоти — 1,6—1,4 і зольні елементи — 0,5—0,9. Цукри представлені у вигляді моносахарів. Також містяться вітаміни A, B, B₁, B₂, C. Вміст вітаміну C досягає 46 мг %, а каротину (вітаміну A) — 2,02 мг %.

Без запилення зав’язі опадають або розвиваються в дрібні плоди. Помічено, що в окремих сортів плоди утворюються партенокарпічно, але при цьому їх буває небагато, і вони відзначаються низькою якістю.

Плід папаї — ягода. За формою, будовою, смаком і навіть за хімічним складом поживних речовин дуже подібний до дині. Їстівною частиною плоду є соковита м’якоть помаранчево-жовтого кольору. Зовнішня шкірка плодів товста, щільна, зеленого або золотисто-жовтого кольору. Внутрішня порожнина плодів заповнена великою кількістю насіння. Маса плодів залежно від сорту коливається від 1 до 3 кг. Плоди зав’язуються в пазухах листків по одному (іноді по два) на кожен листок. Здатність кожного листка вигодувати один плід свідчить про високу продуктивність рослини папаї.

Тривалість життя папаї — 20 років і більше. У культурі доцільно вирощувати її не більше 3—4 років. У насадженнях, старших п’яти років, урожайність знижується, а якість плодів погіршується. У практичному садівництві папаю іноді омолоджують: зрізають всю надземну частину на рівні ґрунту, стимулюючи ріст пагонів із сплячих бруньок основного стебла. Проте омолодження рослин мало впливає на підвищення врожайності та покращення якості плодів.

Екологія

Оптимальною температурою для нормального росту та плодоношення папаї є температура 22...28 °C. Зниження її до 15...17 °C пригнічує фізіологічні процеси як у надземній, так і в кореневій системах папаї. Підвищення температури понад 30 °C, особливо при недостатньому зволоженні, негативно впливає на плодоношення. Рослина любить добрий полив із періодичним підсушуванням — але не пересушуйте ґрунт надто сильно. На ґрунтах із високою здатністю утримувати вологу відомі випадки успішного плодоношення папаї за умови рівномірного поливу впродовж усього року.

У багатьох районах динне дерево страждає й від надлишку вологи в ґрунті, особливо на ділянках із поганим дренажем. Вимогливість кореневої системи до кисню в цієї рослини дуже висока — відомі випадки загибелі дерев від застою води в ґрунті протягом лише однієї доби. Перезволоження ґрунту сприяє активному розвитку хвороботворних грибів як на коренях, так і на стеблі в зоні кореневої шийки. Тому ділянки, де накопичується й застоюється вода, зовсім не придатні для вирощування папаї.

Папая не надто вибаглива до ґрунтів, і її можна вирощувати навіть на ділянках без особливого догляду. Проте для отримання високих урожаїв вона потребує достатньої кількості вологи, доброго дренажу та належного забезпечення добривами, особливо органічними. Добре росте на ґрунтах із рН 6,0—6,5, тобто зі слабокислою реакцією.

Динне дерево — світлолюбна рослина й краще розвивається на незатінених ділянках.

Щороку облистнена та плодоношувальна частина стовбура папаї піднімається над поверхнею ґрунту, що ускладнює збір урожаю. Це змушує зрізати дерева, коли їм виповнюється 7—8 років. Через скороплідність дерев вигідніше вирощувати папаю з насіння, ніж розмножувати її вегетативно або омолоджувати старі дерева.

При висіві насіння відразу після його заготівлі сходи часто бувають нерівномірними, що пояснюється низьким вмістом у них гібереліну. Про це свідчать дослідження щодо обробки насіння папаї розчином гібереліну, що підвищувало не лише енергію проростання насіння, а й активізувало ріст сіянців. При цьому спостерігається також збільшення маси надземної частини сіянців, а також довжини й кількості коренів.

Слід зазначити, що при розмноженні папаї насінням у розсаднику забезпечується більш економний догляд, оскільки легше організувати обробіток ґрунту, полив, захист від хвороб і шкідників. Але цей спосіб розмноження має деякі недоліки, адже при пересадці з розсадника у сіянців ушкоджується коренева система.

У більшості країн (Австралія, Бразилія тощо) практикується висів насіння безпосередньо в сад. Такий спосіб забезпечує добру приживлюваність рослин, але дещо ускладнює догляд за молодими рослинами. Останнім часом у деяких країнах практикується вирощування сіянців у поліетиленових мішечках, заповнених родючим ґрунтом. Пересадка таких рослин разом із мішечками забезпечує високий відсоток приживлюваності та прискорене вступ у плодоношення (вже через 10 місяців). При звичайній пересадці вони вступають у плодоношення через 12—13 місяців.

Пересадку вирощених у розсаднику сіянців проводять через один-два, а іноді й через три місяці (залежно від ґрунтово-кліматичних умов), коли сіянці досягнуть певної висоти (найчастіше через два місяці). У Колумбії висадку проводять через 3 місяці, коли сіянці досягають висоти 60—80 см. Вирощені в поліетиленових мішечках сіянці переносять у сад при досягненні ними висоти 12—15 см. У кімнатних умовах, за наявності сприятливих умов, пересадку можна здійснювати в будь-яку пору року (найкраще — лютий–квітень).